Текст поста
— …Та тому що вже набридло! — бідкається двадцятисемирічна Ліля. — Свекруха вийшла на пенсію, цілий день сидить удома перед телевізором, і цілий день їсть. Безперервно! То бутербродик собі зробить, то чаю наллє, то котлету візьме зі сковороди, то тортика відріже. Не шкода їжі! Але щовечора вона мені в мийку виносить купу посуду. Реально купу! Тарілок штук десять-дванадцять, ложки-вилки, кілька чашок, блюдця, миски. Повну мийку!
Ліля та Микита одружилися майже шість років тому, і з перших днів після весілля живуть у свекрухи, у її трикімнатній квартирі в одному з мікрорайонів обласного центру. Домовлялися, що молоді назбирають певну суму, візьмуть іпотеку і куплять своє житло. І тоді вже з'їдуть.
Ліля з Микитою за цей час навіть трохи накопичили. Але ціни на нерухомість зростають, як на дріжджах, і накопичена за шість років сума в порівнянні з ціною однокімнатної квартири в новобудові виглядає несерйозно.
Брати іпотеку з таким початковим внеском — означає звалити на себе непосильне ярмо. Заробити більше молодим поки що не вдається. А тепер ще й свекруха вийшла на пенсію, тож грошей в сім'ї поменшає. Отже, накопичення тепер взагалі під питанням.
Мати Микити, звичайно, в накопиченнях молодої сім'ї не брала участі, але активно витрачала свої гроші на продукти, весь час купувала щось смачненьке, і холодильник у них завжди просто ломився від продуктів.
Тепер стало інакше: свекруха живе на пенсію. Але гроші на тортики та ковбаску вона собі знаходить, судячи з гори посуду. І з її фігури. Зайвої ваги у свекрухи відверто багато, не п'ять і не десять кілограмів.
— Їй би вдвічі схуднути, було б добре! — зітхає Ліля.
Але худнути свекруха не збирається, не зважаючи на зайві кілограми. Навіть гуляти не хоче. У кращому разі — до магазину за тістечками і назад, до телевізора.
— Хоч би в хаті щось робила, але де там! — обурюється невістка. — Як так можна, я не розумію. І років їй небагато, шістдесят лише. А вона вже сіла і ніжки звісила.
Світлана Дмитрівна, свекруха, ніколи не була фанатом домашнього господарства. Ну, з такою вагою і не дивно, їй і себе тягати важко, а повзати навколішки, мити і відтирати плитку і зовсім немислимо. Навіть коли свекруха ще працювала, прибирання плавно перейшло на Лілю.
— Я цю квартиру в порядок привела. Що тут діялося раніше — неможливо собі уявити! — розповідає Ліля. — Все відмила, відтерла, свекруха навіть здивувалася, що у ванній, виявляється, плитка ще хоч куди. Як нова! А вона вже думала ремонт робити...
Ліля очікувала, що після того, як Світлана Дмитрівна вийде на пенсію, частину домашньої роботи візьме на себе. Але не так склалося, як бажалося. Свекруха ніяк не знайде себе в новому житті, все в неї валиться з рук, вона не хоче нічим займатися, тільки їсть і дивиться серіали.
— У її кімнаті я вже не прибираю, хай як хоче, а я махнула рукою! — розповідає Ліля. — Але посуду у нас все ж таки не безкінечна кількість. І половину того, що є, вона примудряється за день забруднити… Причому мити не хоче сама! Надвечір виносить купу із своєї кумнати і ставить у мийку. Я приходжу з роботи, а на кухні гора! Ну, ось що це таке? Я навіть вечерю не можу приготувати, поки не перемию. Бо як?!
Так, Світлана Дмитрівна людина непогана, а якщо послухати і почитати на форумах про інших свекрух, з якими доводиться жити невісткам, так і зовсім близька до ідеалу. У сім'ю молодих не лізе, не критикує, порад не дає, гроші з молодої сім'ї не вимагає, навпаки, вкладається продуктами. У квартиру до себе он впустила, а то жили б на оренді, так ледве зводили б кінці.
Але ця гора посуду щодня Лілю просто бісить
— Досі мила мовчки, але минулого тижня не витримала — влаштувала скандал! — розповідає Лілія. — Кажу, Світлано Дмитрівно, я вам що, прислуга, чи що, зрештою? Скільки я вже можу за вами прибирати, вам не соромно взагалі? Свій посуд, говорю, з завтрішнього дня мийте самі, я більше не буду! Пішла до магазину, купила кілька тарілок, сковорідку, кухлі — для себе та чоловіка. Свій посуд мию і зберігаю тепер у своїй кімнаті. А що там робиться у раковині — мене більше не стосується…
Увесь посуд в господарстві за ці дні повністю перекочував у мийку, свекруха щодня миє собі кілька тарілок зверху, не розбираючи всю гору. Чипурній Лілі дивитися на це неподобство фізично боляче, але вона стримує себе. Так усе й стоїть вже кілька днів.
Як вважаєте, невістка має рацію? Свекруха — доросла дієздатна людина, не інвалід, і, мабуть, тарілки помити за собою зможе. Нема чого в шістдесят років сідати дітям на шию. Що ж далі буде!
Чи може, якщо діти живуть у матері в квартирі, їдять із її холодильника — то повинні мити і не обурюватися?
Як вам ситуація? Що думаєте?
Треба жити в себе вдома, а не у свекрухи. Навіть у хорошої. Тоді не буде таких проблем. А то і будеш служницею, і маєш мовчати. А взагалі - ще треба зважить на те, чия квартира. Може Микита - співвласник? Тоді інша справа))