Текст поста
Надія з Галиною і Софією пліткують за чашкою кави. Про свої справи вже доповіли одна одній, тепер перейшли на обговорення родичів.
— Сестра з чоловіком хотіли своїй доньці на майбутнє квартиру купувати, — ділиться з подругами Надія. — Донька поки що маленька в них, десять років... Думали взяти іпотеку на десять років, якраз Наташці на 20-річчя був би подарунок. Хотіли, вже й документи зібрали, а тепер щось передумали. Порахували, порадились і відмовилися від цієї ідеї.
— А що ж так? — питає Галина.
— Та вони от тільки недавно, у сорок років, свою квартиру в іпотеку виплатили, нарешті зітхнули вільно — і знову у всьому собі відмовляти? Знову жити багато років, затягнувши паски? Я вважаю, правильно мислять! Життя одне, скільки його залишилося? Зять каже: нехай Наташка краще чоловіка собі одразу з квартирою шукає! Багатого. Вона у нас дівчинка розумна, симпатична. Не пропаде!
— Ну, хороший батько, нічого сказати! — морщить носа Софія. — Одразу видно: добра доньці хоче!
— Ну, а що такого? Все вірно! — не погоджується Надя. — Якщо чоловік зібрався одружитися, повинен мати житло, куди дружину приведе! Раніше так завжди було. А якщо нема нічого в хлопця, то й про одруження думати нічого! Нехай спочатку попрацює, заробить грошей, а потім наречену шукає... Дівчина, яка поважає себе, на злидня без квартири і дивитися не повинна!
— Ой, щось я сумніваюсь... — заперечує Софія. — Якщо шукати хлопця з квартирою, недовго і в дівках залишитись. Багато їх нині — наречених з квартирами? А якщо і знайде такого, незавидне життя буде у такої жінки. З самого початку доброзичливці шипітимуть, що заміж вийшла «за квартиру», меркантильна, мовляв, коханням тут і не пахне. А якщо при цьому у нареченої самої житла немає, то й зовсім підозріло. Чоловік дорікатиме все життя при кожній сварці...
— Ну, чому одразу дорікатиме?
— А що, ні, скажеш? Еге ж, а як же... А найголовніше, жінка багато років буде чоловікову квартиру «вилизувати», наводити в ній затишок, ремонтувати і утримувати, а потім — ледь що —вилетить з тріском на вулицю разом із дітьми, бо житло ж чоловікове, дошлюбне... А що, ні? Думаєш, мало таких випадків?
Надія стискає плечима, мовляв, усяке буває...
— Я теж вважаю, — підхоплює Галина, — якщо в дівчини свого житла нема, то за чоловіка з квартирою їй взагалі виходити не варто.
— Як це? — не погоджується Надя. — Навпаки, добре! Дівчата завжди хотять забезпеченого нареченого — щоб і з машиною, і з квартирою, і з заробітком стабільним. Чим це погано?
— Пояснюю, — посміхається Галя. — Якщо в чоловіка вже житло є, то навіщо йому старатись, щоб купити іще одне у шлюбі? Економити, відмовляти собі у всьому він не стане. Значить, дружина ніколи не матиме нічого свого, поки вже на пенсії спадщину від батьків не отримає...
— Ну, якщо з цього боку дивитись... — замислюється Надя.
***
А ви згодні з висловом, що чоловік має спочатку заробити на квартиру, а потім одружуватися? За такою логікою виходить, що наявність своєї дошлюбної квартири у чоловіка — для нареченої скоріше мінус, ніж плюс.
Набагато надійніше заробити на житло вдвох, у шлюбі. Щоб коли раптом прийдеться, не залишитись без нічого після довгих років спільного життя.
А ще ж недавно вважалося, що забезпечений наречений — це дуже круто. Як так? Часи змінилися? Чи люди стали інші?
Що скажете?
