«Я втомився, мені потрібно виспатись і відпочити від сім’ї!» — заявив чоловік

Текст поста

admin

— Синові через місяць виповниться рік, він активний, рухливий хлопчик, — розповідає двадцятивосьмирічна Майя. – Дитина бажана, перша і єдина, ми з чоловіком довго до неї йшли, далася вона нам нелегко. Чоловік був щасливий, що народився саме хлопчик, син... Але ми навіть уявити не могли, що з дитиною буде так важко!

Малюк народився трохи передчасно і з самого початку дає молодим батькам жару: погано спить, погано їсть, не дуже добре набирає вагу. Від самого народження хлопчик постійно кричав, заспокоювався тільки на руках біля грудей. Мама Майї живе далеко, працює, допомогти з дитиною особливо не може.

Свекруха спочатку прилетіла до молодих з порадами: часто не годувати, водичку давати, відволікати, колискові співати, одноразові підгузки прибрати, це від них дитина неспокійна, сповивати туго — даремно, чи що, свекруха купу пелюшок онукові нашила.

Причому, свою думку мати чоловіка висловлювала досить напористо і безапеляційно.

— Ну і врешті я вручила їй на руки дитину, що заходилась від крику, і кажу: ось ваші пелюшки лежать, дійте, покажіть майстер-клас! — розповідає Майя. — Мовляв, впевнена, у вас чудово вийде. Наступне годування — через три години, ось пляшечка з водою, відволікайте, співайте колискові. А сама пішла на кухню і двері закрила. Через хвилин сорок безперервного крику свекруха прийшла на кухню, тицьнула мені галасуючого малюка, мовчки одяглася і пішла.

Сашкові зателефонувала, поскаржилася, що я їй нахамила, і спілкуватися вона зі мною не буде, поки я не вибачуся. Я чоловікові кажу: із задоволенням вибачуся, якщо вона мені пояснить, в якому місці було хамство... Вона прийшла допомагати з онуком — я їй видала дитину. Що не так? Та ще й попросила навчити мене, безруку і безпорадну, показати, як треба. Адже вона для цього прийшла, щоб мені ніс утерти, хіба ні? На що ображатися?

Звичайно, конкретно пояснити причину своєї образи вона не змогла, проте досі чекає від мене якихось вибачень і зі мною демонстративно не спілкується. Новини про нас дізнається через Сашка, онукові привіти через нього ж передає... Ага, і сміх і гріх, однорічній дитині саме зараз потрібен привіт від бабусі. Час від часу просить фотки онука, ну, Сашко їй висилає парочку, вона, мабуть, хвалиться там перед подругами, що вона бабуся і у неї є онук. А наживо того онука бачила один раз — через тиждень після виписки з пологового будинку, і все...

Загалом, із свекрухою, яка дуже хотіла онука і рвалася брати в усьому активну участь, у Майї не склалося, причому відразу ж. У підсумку ніхто Майї з малюком не допомагає, крім працюючого чоловіка. Якісь плюси в цьому, втім, теж є. Майя живе з сином у своєму режимі, не боїться раптових гостей, не відбивається від постійних непроханих порад і критики за те, наприклад, що дитина майже у рік не знає, що таке горщик, і не їсть каші та борщі із загального столу. Свекруха б точно не пропустила такі недоліки та не вдержалась би від коментарів.

***

І в той самий час без бабусь Майї важкувато. Чоловік приходить пізно ввечері, йде на роботу рано вранці. Він, звичайно, від участі в домашніх справах не ухиляється, робить те, що попросять. Але ввечері у нього теж вже сил немає на господарство, а вранці ніколи, залишаються вихідні, які пролітають, як одна секунда, в постійній круговерті. Майї хотілося б більше допомоги, але де ж її взяти...

— Чоловікові теж важко, — зітхає Майя. — На ньому іпотека і всі фінансові питання, досить напружена нервова робота, а тут ще й вдома не розслабишся. Він взагалі в шоці, тут недавно з ним розмовляли, він сказав, що раніше думав: до року з дитиною буде легко, головне — пережити перші кілька місяців нескінченного плачу. Тоді, на початку, Сашко теж такого не очікував, був упевнений, що гірше за постійний крик нічого бути не може. А зараз каже, що тоді був ще курорт!

Дитина хоч і кричала, але зате лежала там, де покладеш. А тепер він як ураган, з ліжечка вилазить запросто, в манежі ні хвилини не сидить, постійно кудись лізе, падає, громить квартиру і знову ж таки — кричить. Безсонні ночі у нас все ще продовжуються, встаємо три-чотири рази за ніч, спимо всі разом на великому ліжку, вірніше, всі разом не спимо.

Мама радить кидати кормити груддю, налагоджувати режим, але я, чесно кажучи, просто боюся. Мені здається, без грудей я взагалі не впораюся з дитиною. Це єдине, що дає його заспокоїти, приспати і дати мені час посидіти в тиші...

Зараз у малюка ріжуться зуби, і з ним складніше втричі.

— Вчора ввечері чоловік розмовляв по телефону зі своєю матір'ю, — розповідає Майя. — Потім він сказав мені, що свекруха наступного тижня лягає в лікарню на обстеження, імовірно на десять днів. Я поцікавилася, навіщо мені ця інформація взагалі? Мати його, не моя, ситуація звичайна, планова госпіталізація, ми тут до чого? А чоловік каже: мама просить за квартирою доглянути. Ну, тобто просить Сашка пожити там, поки вона буде лежати в лікарні. Зрозуміло, нас із сином туди ніхто не запрошує, та я й сама не поїду, навіщо?

Майя щиро не розуміє, навіщо Сашкові доглядати за порожньою квартирою протягом пари тижнів, доки буде відсутня мати. Домашніх тварин і кімнатних рослин, за якими потрібно доглядати, у свекрухи немає.

— Ну як же! — пояснює чоловік. — Потрібно з поштової скриньки діставати безкоштовні газети і листівки, вмикати світло в квартирі, ніби господарі на місці. Щоб ніхто не заліз! Стежити, щоб крани не прорвало і не затопило сусідів. Або раптом сусіди зверху квартиру топити почнуть. Загалом, доглянути...

На думку Майї, все це якась нісенітниця. Ну хто полізе в квартиру пенсіонерки, що там красти? Старовинний телевізор з мікрохвильовкою? Крани в квартирі теж жодного разу не проривало, і потопів не було, свекруха в своїй квартирі вже більше сорока років живе. Зрештою, можна просто відключити воду і, якщо вже дуже треба, приїхати подивитися на вихідних, чи все в порядку. Жити у материній квартирі два тижні зовсім не обов'язково.

— Я хотіла вже свекрусі дзвонити, лаятися, незважаючи на те, що офіційно зараз ми і так з нею в сварці, — каже Майя. — Що вона вигадала? У Сашка сім'я і дитина, між іншим, з якого дива він повинен все кинути і сидіти в її квартирі? Але чоловік, поміркувавши, заявив, що це не її, а його ініціатива! Він втомився, і йому конче потрібно відпочити від сім'ї. Виспатися, спокійно посидіти в Інтернеті, провести кілька днів в тиші і комфорті, без дитячих криків і вічного авралу. Таку собі відпустку влаштувати.

— Нормально?! — дивується Майя. — Для мене відпустка, зрозуміло, не передбачається, ні зараз, ні потім — просто тому, що з дитиною сидіти, крім мене, нікому. Сказала йому, що я категорично проти. Він потрібен мені вдома! І так він по десять-дванадцять годин на роботі щодня. А тут ще й відпочивати зібрався...

Чоловік переводить все в жарт і збирає речі, мовляв, та годі тобі, я ж не на місяць їду, якось впораєшся без мене. Каже, що йому просто життєво необхідна відпустка від сім'ї, Майїних протестів не чує. Ну не розлучатися ж через це? І ультиматуми ставити, напевно, теж не вихід.

Зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається? Відпустити чоловіка у «відпустку»?

А ви б як вчинили на місці Майї? Що скажете?