Текст поста
— …А головне, Сергій взагалі не може зрозуміти, що не так. Каже: «А що тут такого?» — розповідає подрузі Ніна. — Не розуміє, чим мені його дитина заважає! Вона тиха, слухняна дівчинка, не немовля, їй вісім років. Займає себе сама: читає, малює, листується в планшеті з подружкою, мультики дивиться. Готувати для неї не треба — колишня дружина Сергія відправляє її до батька завжди з їжею в контейнері, максимум потрібно розігріти в мікрохвильовці і ложку дати, все! Труднощів з нею абсолютно ніяких. І чому я не люблю, коли вона приходить до нас, для нього загадка!..
Подруги сидять на кухні у Ніниної мами. Колись вони разом навчались у школі і жили поруч, а тепер Ніна вийшла заміж за Сергія, переїхала в другий район міста та ще й народила малу — тепер Ніна з Катею бачились нечасто. Хіба от як зараз — коли Ніна з шестимісячною донькою опинилась в маминій квартирі.
І опинилась вона у матері не просто так, не просто в гості приїхала. Справа була в тому, що у Сергія, Ніниного чоловіка, це другий шлюб. А в першому шлюбі залишилась донька — восьмирічна Наталочка.
До дівчинки, дочки чоловіка від першого шлюбу, Ніна ставиться нормально. Любові, звичайно, немає, але й явної неприязні теж. Наталя дійсно спокійна і безпроблемна дитина. Але у Ніни зараз своя мала на руках — шестимісячна дочка. І зайві люди в квартирі їй заважають.
— Але Сергій вважає, що я мало не радіти повинна його дитині! — розповідає Каті Ніна.
Власне, проти самої дівчинки Ніна нічого не має. Якби чоловік займався своєю дитиною сам, то і проблеми б не було.
— Але він взяв моду — привозить дочку і скидає на мене! — скаржиться Ніна. — І це мене дратує. Кажу йому: Сергію, це твоя дитина, не моя! Ти її привіз у гості, то спілкуйся з нею сам! Але щоразу одне й те саме. Привезе її, а сам — поїсть, поспить, в Інтернеті посидить, це ще в кращому випадку. А часто так і взагалі: то справи якісь, то на роботу викликали, то в магазин терміново треба з'їздити, я, мовляв, швидко, одна нога тут, друга там — і пропадає на півдня. А дівчинка залишається зі мною...
Чоловік Ніни розлучився з першою дружиною чотири роки тому, з її ініціативи — вийшло так, що він залишився без роботи, довго не міг знайти місце з бажаною зарплатнею, сидів вдома і займався пошуками. Через сім або вісім місяців такий стан речей дружину перестав влаштовувати, і вона вказала чоловікові на двері. Той пішов, ще пару місяців жив у батьків, а дружина тим часом подала на розлучення.
— Ну от, розлучили їх, — розповідає Ніна. — Роботу він незабаром знайшов, але в сім'ю вже, природно, не повернувся. До речі, там, на новій роботі, ми з ним і познайомилися. Спочатку ніяких стосунків не було: у нього розлучення, у мене на той момент теж стосунки були з одним хлопцем, такі, мляві, ні те ні се... А десь через рік у нас з ним закрутилося! Почали зустрічатися, з'їхалися, два роки тому зареєстрували шлюб, народили дочку...
У колишньої дружини Сергія, Ольги, з особистим життям після розлучення довгий час було не дуже — такого вона, мабуть, не очікувала, сподівалася, що швидко знайде іншого чоловіка, але не складалось. А тут ще колишній чоловік влаштувався на хорошу роботу, отримує, судячи з аліментів, пристойну зарплату, та ще й жінку зустрів, одружився, дитина з’явилась... Колишня дружина кілька років була незадоволена. Злостилася, не давала Сергієві бачитися з дочкою, всяк намагалась вставляти палиці в колеса спілкуванню дочки з батьком.
Але недавно, мабуть, особисте життя в Ольги наладилось, і тепер вона стала відпускати Наталку до батька. Початок «відлиги» збігся з народженням у Ніни своєї дочки. Спочатку Сергій брав Наталю і гуляв з нею в місті, водив до кафе, на розважальні майданчики. Але коли маляті виповнився місяць, став приводити старшу доньку додому. Спочатку на пару годин, а потім все довше і довше.
— І ось тепер кожну суботу Наталя у нас, іноді і з ночівлею! — розповідає Ніна. — Точніше, виходить навіть не у нас, а у мене. Бо чоловік її зовсім нічим не займає, тільки мені розпорядження віддає: «Ти йдеш гуляти? А візьми Наталю з собою!» Я ходжу з коляскою, і вона зі мною поруч іде. Розповідає мені про школу, про дівчаток... Я чоловікові кажу: воно мені треба? А він: ну що тобі, складно, чи що, кивай та мовчи, можеш навіть не слухати! Або Наталя — до нас, а Сергій — з дому, тільки дзвонить: «Ти Наталку погодувала? Нормально у вас все? Я скоро вже приїду!»
Насправді додому Сергій не особливо поспішає. При цьому претензій Ніни ніби й не розуміє. А що такого? Дитина велика, безпроблемна, ти, каже, навпаки, до допомоги з малою її залучай...
***
Наталі дуже подобається маленька сестричка, вона постійно чіпляється до Ніни з питаннями: чому вона не їсть суп і кашу, а коли вона почне ходити, коли вони зможуть грати разом? Час від часу задає якісь питання про вагітність, пологи. З одного боку, все зрозуміло, їй цікаво, вона ж дитина. Але з іншого — дитина чужа, як не крути. І на всілякі делікатні теми краще б з нею говорили її батьки. З питань про вагітність логічно випливають інші питання на всілякі інтимні теми. Навіщо Ніні ця відповідальність?
— А цієї суботи Сергій взагалі привіз її хворою! — розповідає Ніна подрузі. — Вони тільки зайшли, я відразу почула — у Наталки голос хрипкий, носом шморгає. Вона пішла на кухню, а я чоловікові кажу: ти з глузду з'їхав? Навіщо ти її хворою привіз, вона заразить мені дитину! Він мені: не вигадуй, мовляв, Наталя не хвора, це просто ми з вулиці зайшли, там холодно. Якби щось було, Ольга б попередила...
Ніна посадила дівчинку з розмальовками на кухні, а через півгодини у неї вже не залишилося сумнівів у тому, що Наталка явно нездорова. Кашель, нежить, зникаючий голос...
— І тут Сергій, як завжди, знову намилився «на півгодини у термінових справах». А у нас напередодні така неспокійна ніч була з малою, вона все крутилася, не спала, пхикала. Тільки під ранок заснула. Я кажу: Сергію, як хочеш, але я сьогодні нянькою твоїй дочці бути не зможу. І взагалі, кажу, треба це припиняти, ти вже зовсім береги втратив! Забирай свою дочку і вези її додому — її треба лікувати, а не по гостях тягати!
Слово за слово, Ніна з Сергієм сильно посварилися. Сергій грюкнув дверима і пішов з квартири, залишивши Наталку на піклування Ніни, як само собою зрозуміле.
— Загалом, я теж розлютилася! — зітхає Ніна. — Зібрала свою дитину і поїхала до мами. Наталю залишила у нас в квартирі. Кажу: ось тут твоя їжа, ось планшет, сиди, чекай тата.
У таксі набрала Сергія, він скинув дзвінок... Приїхала до мами, розповіла все, вона мені каже: правильно зробила! Дівчинка не немовля, вісім років, нічого, посидить одна, але ти хоча б напиши Сергію, що дитина там у квартирі одна. Ну, я написала, дивлюся, повідомлення пішло, але не прочитане. Набрала ще раз, він не відповів. Ну і все, думаю, ні так ні...
Чоловік приїхав додому через чотири години і застав у квартирі Наталку, яка ридала. Повідомлення від Ніни він нібито не бачив. Нічого жахливого не сталося, крім того, що дівчинка була налякана і засмучена. За вікном було вже темно, одна вдома досі дівчинка майже не залишалася — Ольга, колишня дружина Сергійя, працює віддалено і увесь час дома.
Сергій просто без тями від злості на Ніну, кричить про розлучення. Колишня дружина, природно, виявилася в курсі того, що сталось, і заявила, що дитину тепер Сергієві не дасть нізащо...
А ви як вважаєте, Ніна дійсно винна? Вчинила неприпустимо, залишила дитину одну вдома, та ще й хвору, дівчинка ж ні в чому не винна?
Чи це батько винен у всьому, а Ніна вчинила абсолютно правильно? Їй про свою доньку думати треба в першу чергу?
Що думаєте? Напишіть у коментарях.
